Ты, берёзка на погосте
Долу клонишься
За лежащих близ тебя
Богу молишься
Шелестя листвой,
Словно охая
Горько зреть, тебе
Как венцы Творца
В снедь червям, идут
Мало венчиков, к Богу просятся
Много венчиков, в злой тартар бредут
Горько плачешь ты
Муки тяжкие
И послал Господь, утешение
Ветра вольного, словно ангела
Что б наставил, ю,
В Божьем Промысле,-
И недолго тартару
"Как бы" царствовать
Уж Пришёл, Господь
К тем, кто близ Его
И лице земли, Обновит Господь
Есть же место, ти, в Той Земелюшке
И забудешь ты, тот погост земной
Тот погост земной, что в Россиюшке
Будешь близ Творца, без могилочек
Все берёзки,
Там, без слезиночек
Только радость есть,
Необъятная
Радость, вечная, и
Желанная.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
